Іспити супроводжують нас протягом всього життя. Письмові й усні, важливі й не дуже – їм добре вдається лишати нас сну й відпочинку на довгі тижні/місяці (а у найбільш відважних – ночі) підготовки. Система освіти навчає бути надлюдьми: спати з відкритими очима, вчити за день те, що, зазвичай, передбачається засвоїти за півроку університетського курсу, й будувати з нашими колегами по (не)щастю міцні партнерські стосунки.

Та IELTS відрізняється від університетських іспитів. Він став для мене, мабуть, одним з найприємніших екзаменів у житті (звісно, після іспиту з англійської на 1 курсі КІМВ, якого у нас фактично не було і по якому в мене 5). Прим. автора – зверніть увагу: я назвала IELTS найприємнішим, але не найуспішнішим – результатів ще доведеться почекати.

Після цього посту в Instagram мені написало багацько людей, які колись здавали IELTS, готуються до нього або вагаються, чи варта гра свічок. Про підготовку до тесту я розкажу в окремій статті: готувалася я самостійно протягом півтора місяця й поки не можу запевнити, що такий спосіб виявився найбільш дієвим😊

Сьогодні історія про те, як проходить процедура тесту, мій особистий досвід його складання у місті Ванкувер, Канаді й трохи подробиць з-за лаштунків.

Спочатку про основне

IELTS розшифровується як International English Language Testing System – міжнародна система тестування англійської мови. Цей тест визнається належним доказом володіння англійською для вступу до більшості ВНЗ Австралії, Канади, Нової Зеландії, Великобританії, Ірландії та ПАР, понад 2000 ВНЗ США (конкуруючи з TOEFL). Також тест є умовою для імміграції до Канади та Австралії.

Вартість тесту у Ванкувері – $319 (канадських), у Києві – 3750 грн (≈184 CAD). В Україні тест можна проходити також у Львові, Одесі, Запоріжжі, Харкові, Дніпрі та Черкасах.

IELTS можна складати необмежену кількість разів, найчастіше екзаменаційні сесії проводяться декілька разів на місяць.

IELTS складається з 4 частин. Listening (Аудіювання) ≈ 40 хв, Reading (Читання) – 1 год, Writing (Письмо) – 1 год, Speaking (Розмовна частина) ≈12-15 хв.

Є два види тесту: General Training (загальний) і Academic (академічний). Перший – для імміграції, позаакадемічного навчання тощо. Другий для вступу до ВНЗ та проходження практики в англомовних країнах для фахівців. Я складала академічний IELTS. Відмінністю між ними є частини Читання та Письмо: в Academic складніші тексти з більш специфічною лексикою й завдання по аналітичному опису графіків і діаграм.

Зареєструватися можна онлайн – вказавши базову інформацію про себе, завантаживши скан паспорту й оплативши тест. Посилання на реєстрацію – для України, для Канади

Ранок іспиту

Сьогодні я не роздаю поради, а ділюся досвідом. Ви і самі прекрасно знаєте, що напередодні іспиту треба добре виспатися.

У мене не вийшло. Як я не намагалася відволіктися на ще один випуск «Ліги сміху», йогу чи прогулянку містом, мене настирливо переслідували думки. У ліжку я перебирала 5 варіантів відповідей на питання про улюблену книжку і раз за разом перечислювала всі синоніми до слів “rise” і “decrease”.

Реєстрація на IELTS починалася о 8.00. Я прокинулася о 6, витягнула себе з ліжка, провела 10-хвилинну медитацію й написала трохи ранкових сторінок (англійською, звісно). Андрій провів мене до тестового центру. Під час онлайн-реєстрації я обрала найближчий пункт проведення – Tamwood Language Centre. Тому за 10 хвилин неспішної ходьби тихими сонними вулицям ми були у цілі.

На мій подив, всередині вже було близько десяти людей – напружених і серйозних. Згодом до нас спустився усміхнений інструктор і забрав частину людей з собою. Піднявшись нагору, ми вишикувалися у лінію і по черзі показували свої ID (паспорти) і сканували відбитки пальців для підтвердження особистості. Потім ми мали віддати на збереження усі свої речі, окрім:

  • ID
  • 2 олівців (усі частини IELTS, окрім Writing, пишуться олівцем) або 1 олівця і ручки
  • гумки, стругачки
  • прозорої пляшки з водою без етикетки

Все інше (навіть наручний годинник) треба було залишити у спеціально відведеній кімнаті, після чого ми отримували номерок. Настав час очікування.

Нас розмістили у окремі кімнати для тестування. Мені випала парта у найвіддаленішій частині кімнати, біля вікна. Принаймні, можна було час від часу відволікатися, спостерігати за людьми на вулиці. 

До речі, парти були, як у американських фільмах, для однієї особи з вузьким проходом зліва. ( як на картинці →)

Перші 5 хвилин я намагалася зрозуміти, як учні можуть вмістити всі свої навчальні приладдя на цих тоненьких дощечках. Потім зайшов милий добрий інструктор з китайським акцентом. Десь через 5 хвилин я почала розуміти його слова.

3 години випробувань

Він зачитав серйозні правила і навіть встиг трохи пожартувати. Починалося Listening. Колонки знаходилися на максимально можливій від мене відстані в рамках даної кімнати. Інструктор 2 рази тестував гучність звуку, звертаючись до задніх рядів і підіймаючи руки, як на рок-концерті: “Can you hear me now?”.

40 хвилин і 4 частини. Все було не так погано, як очікувалося. Подекуди складалося враження, що автори завдань хотіли обвести нас кругом пальця на кожному питанні. Іноді їм це вдавалося. 10 хвилин, щоб перенести відповіді до бланку…

і жодних перерв

Reading. 3 тексти: 1 про англійських торговців, які знайшли Північну Америку, купу риби у канадських водах і як вони цю рибу засолювали; 2 про зв’язок між посадою менеджера і ментальним здоров’ям літніх людей; 3 про красу. Вижила. Все не так страшно. Хвилин 20 вкінці я просто дивилася у вікно і вдесяте перевіряла відповіді. 1 година позаду…

і жодних перерв

Writing. Година на те, щоб зробити аналіз трьох графіків за десятирічний період і діаграми (про мігрантів до Великобританії) і написати есе. Тема була наступна: “Реклама змушує людей купувати те, що їм насправді не треба. Погоджуєтеся з твердженням чи ні?”.

Я не встигала, як дурна (що, зазвичай, і відбувається у мене, коли справа доходить до письмових завдань). Зламався олівець. Пальці посіріли від графітної пилюки. Та я навіть спромоглася залишити 5 вільних хвилин на перевірку і вмістила тексти рівно в довжину бланку. Перемога!

На парті лежав листочок з інформацією про час нашого індивідуального Speaking. Мій зірковий час було призначено на 13:45. Далі починалося найцікавіше.

На десерт

На годиннику була 12. Людям, які мали Speaking о 13:25 сказали залишитися і чекати. Я попросила піти, забрала речі, зустрілася з Андрієм, поділилася емоціями (і, звісно, поїла нарешті!). Повернутися у центр треба було за годину до призначеного часу (бо карета перетворилася на гарбуз, а мій IELTS на невдачу). Як виявилося, двері у будівлю відкривалися лише зсередини. З цим ми впоралися. Потім ми згадали, що без брелока для ліфта я не зможу піднятися на потрібний поверх. Моєю коліжанкою по щастю стала одна французька дівчина, Елоді, яка до того ж була на пристойному місяці вагітності. Так ми і подружилися.

Коли інструктор врятував нас і допоміг добратися до центру, ми розщебеталися. Люди навколо випромінювали страх і напруженість. Ми з Елоді знайшли одна одну, бо саме в такий період довгого очікування ми потребували живу душу для розмови (і так, телефони в нас забрали). Елоді з милим французьким акцентом розповідала мені про її роботу на круїзному кораблі, ванкуверську погоду й англомовні серіали – їй потрібен був IELTS для отримання постійного місця проживання у Канаді. Я, у відповідь, ділилася своїми історіями. Ми були єдиними, хто подавав якісь звуки. Коли прийшов час йти до екзаменатора, ми з Елоді були майже рідні і тримали кулачки одна за одну.

Speaking приймало 3 екзаменатора у трьох окремих кімнатах. За дверима найближчої до нас кімнати постійно лунав сміх, а люди, які звідти виходили, світилися від щастя, усміхалися й бажали всім удачі. Ми з Елоді дуже сильно хотіли потрапити саме туди, це був «добрий знак». Врешті-решт, мені випало йти до тієї веселої кімнати.

Двері відчинив усміхнений сивий екзаменатор, виглядав він на 55 років і дуже мені подобався. Є люди, які випромінюють позитивну енергію. Він почав процедуру, ввімкнув диктофон для запису розмови. І відбулася магія, бо на ці 15 хвилин я забула, що в мене іспит. Я говорила так багато, як не говорила ніколи. Він навіть жартував з мого бажання розказати про себе все і відразу. Ми говорили про моє навчання, сімейні канікули, українські народні казки, онлайн-шопінг, консюмеризм, популярність читання серед молоді і ще багато чого. Скажімо, моя промова не була взірцево-ідеальною. Я говорила швидко, емоційно і декілька разів запнулася. Але такої насолоди від розмови англійською я ще ніколи не отримувала. Я відчувала, що людина, яка сидить навпроти мене, налаштована позитивно і лише допомагає мені проявити мої знання. Всі працівники центру, з якими я стикалася впродовж дня, робили все можливе, щоб я була спокійною, розслабленою і змогла показати те, що вивчила.

Відведений час для Speaking закінчився, ми ще трохи поговорили з екзаменатором і я, окрилена й щаслива, буквально вилетіла з кімнати з переможним танцем. Я усміхалася, бажала всім удачі та дякувала інструкторам. Мабуть, ця кімната дійсно мала магічний ефект. Я вийшла з приміщення з думкою про те, що це був настільки приємний досвід, що я ще б раз його повторила. Так, я відчувала, що з плечей спав нелегкий вантаж і тепер не треба буде сидіти над тестами, я була схвильованою. Але радісною від того, що такий сонячний день був у моєму житті. І що я зможу написати про це вам!

(Жарт останніх тижнів: я себе заспокоювала тим, що навіть, якщо я завалю IELTS, то зможу написати статтю про свій досвід. Ох ці журналісти-оптимісти.)

Сподіваюся, після цього детального репортажу з місця подій ви зрозумієте, що IELTS – це не страшно. Мені навіть сподобалося 😊 Готуйтеся, вірте в себе і йдіть до своєї мети.

А я у наступній статті спробую зібрати усі найважливіші поради по підготовці до тесту, бо знаю, що для багатьох це нагальне питання. Дочекайтеся – і я поділюся техніками підготовки, специфікою IELTS, моїми помилками і висновками.

Є тут хтось, хто складав IELTS, готується чи сумнівається?