Минулого разу я писала про безхатченків, наркозалежних і неблагополучний район Downtown Eastside. Тема не позитивна і не приємна, згодна. Але ми живемо в реальному світі з реальними проблемами, тому, з мого боку, було б неправильно й лицемірно писати лише про хороше, радісне й надихаюче. Таке життя.

Логічно було б продовжити попередню статтю, розповівши про марихуану в Ванкувері. Але я вирішила трохи зачекати, щоб не травмувати зайвий раз найбільш чутливих читачів.

Тож сьогодні про нерухомість.

Нерухомість

Про те, як важко й дорого зняти/придбати житло у Ванкувері ходять легенди. На щастя, перші два місяці Microsoft надавав нам тимчасові безкоштовні апартаменти, тому ми мали час роздивитися й подумати. Знайти недорогу гарну квартиру в центрі важко в будь-якому великому місті: сюди постійно приїжджає багатотисячний потік людей, більшість місцевих теж не мають власного житла й орендують довгостроково й до того ж, щоб підписати контракт, треба сподобатися хазяїну з-поміж усіх претендентів.

Полювання за квартирами розпочинається, зазвичай, за місяць до дати бажаного заселення. На сайтах типу craiglist.com з’являються оголошення, ви обираєте більш-менш підходящі варіанти, домовляєтеся про зустріч з ріелторами/хазяїнами. Оглянувши квартири, ви або продовжуєте пошук, або заповнюєте спеціальну анкету: вказуєте контактні дані, інформацію про роботу, дохід, інколи кредитну історію. Так ви висловлюєте своє бажання претендувати на цю квартиру. Часто конкуренції немає – грає роль стан будівлі, місцезнаходження (біля будівництва, наприклад), ремонт і т.д. Але, якщо квартира приваблива і на сайті, і в реальності, то, швидше за все, разом з вами її дивитиметься ще десяток претендентів. Лендлорд вибирає з них найнадійнішого та підписує контракт. Таким чином, гарні варіанти розлітаються, як гарячі пиріжки.

Щоб знайти хорошу квартиру й встигнути вихопити її з лап конкурентів, треба трошки попотіти: переглянути десятки варіантів, перестрахуватися, щоб вас не обдурили, й продемонструвати спроможність оплатити житло. Навіть ми натрапили на декілька ситуацій, де недобросовісні потенційні лендлорди намагалися збити декілька зайвих сотень доларів, сподіваючись, що ми не знаємо місцевих законів. Та я читала правила і знаю всі права й обов’язки тенанта й лендлорда. Нас так просто не проведеш, ми з України! В нашій провінції, на щастя, є детальне законне регулювання відносин між орендодавцем і орендарем, тому варто лише приділити час ознайомленню з ними, й ніхто не зможе вас надурити.

Після вище написаного ви можете заперечити, що нерухомість – зовсім не темна сторона Ванкувера: у тому самому Києві теж треба попотіти, щоб знайти хорошу квартиру. І я з вами погоджуся. Але.

Тема продажу-купівлі нерухомості у Ванкувері навіює людям сум, безвихідь і депресію, породжуючи наступні заголовки:

«Ринок нерухомості Ванкувера такий же спекотний, як і погода»

«Сучасна молодь – «пропаще покоління» для інвестицій в нерухомість?»

«Ванкуверський середній клас – під загрозою зникнення»

Так, апартаменти та будинки у Ванкувері коштують дійсно дорого – місто постійно фігурує у канадських і світових рейтингах через свої ціни. Та й сам процес купівлі житла може бути неприємним. Чому так відбувається? Перелічу декілька факторів.

  1. Покупці-іноземці

З роками Ванкувер став схожим на такі міста, як Сінгапур, Гонг-Конг і Лондон. Все більший потік заможних іммігрантів та зарубіжних інвесторів змушує ціни на житло безперервно зростати. Науковець Девід Лей стверджує, що за останні 25 років спостерігалася кореляція 1 до 1 між зростанням цін і хвилями імміграції та офшорних інвестицій до Ванкувера. 9 з 10 новоприбулих до міста протягом останніх 20 років не були народжені в Канаді (переважно, в Китаю) і, більш того, багато з них заробляють гроші поза країною і вкладають їх у будинки. Місцеві, я впевнена, знають про ситуацію з квартирами, які придбані іноземцями і простоюють порожніми, не здаються в оренду, таким чином, ще більше підіймаючи середню ціну оренди у Ванкувері. Влада почала вирішувати цю проблему, вводячи податки для володарів порожніх квартир обсягом 1% вартості, та чи змінить це ситуацію кардинально?

  1. Злочин і кара

Згідно з розслідуванням Globe and Mail, недобросовісні агенти з нерухомості у Ванкувері живуть добре й караються лише штрафом, який, у порівнянні з їхніми прибутками з незаконних продажів, є абсолютно незначним. Наприклад, з продажу будинку ціною $1.78 мільйонів можна отримати комісію розміром $22,500 і бути оштрафованим на $4,850. Таким чином, штрафи стають платою за ведення подібного бізнесу – і агенти залишаються в плюсі.

Більш того, дуже рідко агенти позбуваються своїх ліцензій після порушень. Найчастіше покарання обмежується відстороненням на 6 тижнів. А далі – вперед, завойовуй ринок!

  1. Тіньовий перепродаж

У Ванкувері багато новозбудованої нерухомості, яка може продаватися чи перепродаватися ще до того, як конструювання буде завершено. Більш того, на відміну від інших провінцій, перепродаж може відбуватися без дозволу початкового хазяїна.  

Розглянемо таку ситуацію. Покупець №1 купує квартиру у володарів за $2 мільйони і агент з нерухомості Василь отримує $25.000 за послуги. Василь знаходить Покупця №2, продає йому той же будинок на $300.000 дорожче і отримує $25.000 за організацію продажу. Василь знаходить Покупця №3, який купує будинок ще на $300.000 дорожче, і наш Василь отримує ще $25.000 комісії. Тож, врешті-решт, Покупець №3 купує дім за $2.6 мільйони, а Василь заробляє на усіх комісіях $75.000. Василь молодець, але, думаю, усі інші учасники справи будуть не в захваті, коли дізнаються, що Василь провернув все без їхнього відома. 

У багаторазових перепродажах немає нічого протизаконного, але ось тут, наприклад, можна прочитати про випадки, які межують з шахрайством.

Крім уже згаданих факторів, деякі фахівці відзначають непрофесійність ріелторів, відмивання грошей, сайти, де лише обраним доступна інформація про продажі, яка має бути публічною. До того ж, Ванкувер і його прилеглі райони ростуть з кожним роком: Канада радо закликає (тим паче, заможних) мігрантів і інвестиції, багато нових будинків свідомо створюються задля інвестування, адже звичайний житель Ванкувера не може його собі дозволити.

Як би там не було, ситуація неприємна, та для когось виходом стає довгострокова оренда чи іпотека на 20 років. Ванкувер занадто привабливий, провінційні регулювання ринку нерухомості мають свої прогалини і поки, на жаль, хеппі енду в історії під назвою «Нерухомість у Ванкувері» не передбачається.

Ось таке воно, наше місто західного побережжя. Наступного разу я розкажу вам про марихуану і ванкуверську мафію. Заінтриговані? Дочекайтеся.