із розповідей про Амстердам ви вже знаєте, як я люблю аеропорти, duty free і авіалінії. якимось чином для мене це одна з найперших характеристик країни. от Бориспіль, який він? коли повертаєшся звідкись, то, в першу чергу, він брудний і похнюплений, як український міграційний офіцер у плямистій зеленій формі. ні тобі «вітаємо в Україні!», ні «гарного дня!». але все одно ж свій, рідний. куди від нього дінешся😊
дорога до Праги не стала винятком. щоб добратися туди літаком, у нас було два варіанти: МАУ (прямий рейс – 2 год) і Lufthansa (з пересадкою у Мюнхені – 2 год 50 хв). ми не зрадили своїм принципам і полетіли довшим рейсом: ми ж боремося проти монополізму! тож спершу нас зустрічав Мюнхенський аеропорт імені Франца Йозефа-Штрауса, а потім Празький аеропорт імені Вацлава Гавела. як бачите, назви говорять самі за себе – на нас мало очікувати щось грандіозне.
навряд мій скромний туристичний досвід може дозволити давати експертні судження, та відверто й по-дружньому, я б радила летіти з пересадкою. як виявилося, це має певні переваги. лише зауважу, що рейс Мюнхен-Прага летить менше години і систематично затримується на 15-20 хв. тому не бійтеся не встигнути добігти до свого гейту між пересадками😊
ловіть поради від (не)експерта Юлі:
- не купуйте магнітики, алкоголь, Fidorka, чеське печиво в duty free. виняток становлять лише гарні подарункові набори, за які не жаль заплатити зайвий десяток крон. один яскравий приклад: в сувенірній лавці Праги магнітики (так, ми привозимо їх рідним на холодильник) коштували 49 крон і я пфиркнула, бо «Боже мій, яка обдиралівка». насправді, в duty free аеропорту точно такі ж магнітики коштували 149(!) крон. як я помилялася.
- немає сенсу купувати воду після проходження контролю. по всьому аеропорту є фонтанчики, де можна набрати питну воду у пляшечку (в Празі вода з-під крану, до речі, теж питна). якщо все-таки хочете купити, є автомати, де вода продається за 30 крон (мова йде про Бонакву 0.5) , а от в магазинах і кафе доведеться віддати 45-50 крон за ту ж пляшку.
- якщо летите рейсом з пересадкою в Мюнхені, ви не зможете придбати алкоголь в чеському duty free. І це гарна новина: в мюнхені вибір більший і ціни приємніші – наприклад, пляшка Jack Daniel’s обійшлася нам 10 євро дешевше. і взагалі – мюнхенський duty free це любов: він сучасний, великий і різноманітний (а ще там їздять шатли між гейтами).
- коли ви вже накупляли всілякого добра в duty free або якщо маєте за спиною важкий рюкзак, не носіть подарунки й речі на собі – скористайтеся спеціальними візочками (див.фото). в празькому аеропорту їх не було, а от в Мюнхені їх повним-повно. прямо не duty free, а Ашан!
- беріть із собою щось на перекус, бо переліт Київ-Мюнхен годує сендвічами (і так, вам може дістатися лише вегетаріанський варіант з сиром, як мені, плак-плак) , а Мюнхен-Прага – одненьким печивом. дбайте про свій ситий шлунок самі🙂
- якщо ваш рейс затримали, скуштуйте баварських сосисок у кафешці. там працює неймовірно мила жіночка, плюс – ви відчуєте Мюнхен на смак.
Чехія зустріла нас дощем. здається, нічого дивного, але ми з півгодини розбиралися, від якої зупинки відправляється наш заповітний автобус. вірю, що у вас все вийде оперативніше (ну, або користуйтеся таксі). транспорт у Празі зі своєю ізюминкою.
- квитки необхідно купувати перед тим, як сядете на свій трамвай чи автобус. вони продаються в автоматах, у касі в аеропорту, а ще в мінімаркетах чи будь-яких маленьких магазинчиках. наприклад, на кожній станції метро є магазин Relay – шукайте там.
- бережіть себе, своїх близьких і валізи в празьких автобусах. водії там справжні шумахери і наша валіза-шафа (за розмірами точнісінька шафа) літала по салону в різні боки, а Андрій намагався її приборкати.
- є декілька видів квитків: на 30 хв, 90 хв, добу, декілька днів, місяць тощо. вони діють на всі види транспорту: трамваї, автобуси, метро, фунікулери, а також включають в себе трансфер між цими видами.
- і найголовніша новина: ніде немає терміналів, контролерів і взагалі ніякого контролю. ви вставляєте свій квиточок у спеціальний жовтий автомат і він штампує час, коли ви почали свій проїзд. тим не менш, серед усіх людей, які це робили, були туристи і, власне, ми. місцеві користуються проїзними. ходять легенди про те, як в Празі можна кататися зайцем і економити. але (!) одного разу під час нашої поїздки зайшов контролер і почав перевіряти квитки. і це добряче заспокоїло нашу чисту совість, бо за безквитковий проїзд ми б заплатили штраф більший, ніж усі наші витрати на транспорт за 8 днів. вам вирішувати, чи ризикувати, але, здається, економніше бути хорошими хлопчиками і дівчатками😊
громадський транспорт у Празі зручний і приємний, користуйтеся в своє задоволення. він покриває основні туристичні точки, але варто пам’ятати, що по Празі доведеться ходити ніжками – підніматися сходами, залазити на пагорби і зчісувати каблуки об бруківку. але, повірте, задоволення від цього неймовірне.
далі буде – дочекайтеся.