відео в кінці статті  ↓

Нещодавно, обговорюючи наш майбутній від’їзд з Канади, ми з Андрієм зрозуміли, що не відвідали чи не найвідомішу канадську пам’ятку – Ніагарський водоспад. Здається, про нього чули всі – навіть ті, хто нічогісінько не знає про Канаду. Завжди знаходилися відмовки не летіти на східний берег: дорогі квитки, довгий переліт, мала кількість відпустки… Але раптово доля розпорядилася так, що єдиним містом, де ми могли вирішити наші візові питання, стало Торонто. Нічого не поробиш: ми підкорилися долі, а заодно використали поїздку на схід, щоб викреслити один із пунктів списку «відвідати в Канаді».

Майже 5 годин польоту та декілька серій улюбленого серіалу – і під “Show must go on” у салоні літака ми приземлилися в Торонто. Перший відчутний контраст – липке вологе повітря. Після життя в центральній Україні Ванкувер здавався нам тропіками, але тут, на східному узбережжі ми зрозуміли, що помилялися. Що ж таке справжня волога, можна ідеально відчути, стоячи над Ніагарським водоспадом…але про все по порядку.

Ми зупинилися в готелі біля аеропорту. В самому Торонто залишалося небагато варіантів, бо ми бронювали кімнату в останній момент. Практика показує, що зупинятися в готелях при аеропортах (а їх, зазвичай, десятки), часто економічно, зручно й, переважно, тихо. До того ж, звідси ближче до Ніагари – не потрібно з болем та потом виїжджати з торонтівського трафіку.

Найшвидший спосіб потрапити до водоспадів – винайняти автомобіль.

Ковзаючи майже ідеальним канадським хайвеєм, я перебирала пісні на телефоні у пошуках тої самої, підходящої для ситуації і до вподоби обидвом мандрівникам. Андрій, як завжди, був за рулем, і я, на хвилинку відволікшись, згадала уроки географії 5-го чи 6-го класу, де на тоненьких індивідуальних атласах вчителька показувала водоспади світу. І, звісно, найпопулярніший з них, Ніагарський.

– Знаєш, це було не дуже давно, але я не могла подумати, що зможу ось так побачити на власні очі самі Ніагари.

Слова вилетіли із захопленням, але на зміну йому прийшов сум. Я усвідомила, що не відчувала якогось скаженого захвату чи неприборканої радості від такої можливості. Так, мені було цікаво, але я не плакала від щастя і не стрибала на передньому сидінні авто. Хто б міг подумати про таке 10 років назад…

– Чим більше бачиш у світі, тим більше хочеться бачити, – зауважив Андрій.

– Тобто?

– Тебе вже не дивують одні й ті самі речі – гори чи океан. Тобі хочеться більшого, інакшого, різного.

Я нарешті зрозуміла. Він говорив про те, як притупляються наші рецептори краси. Як для когось красиве й захопливе для когось стає звичним. От воно як, майже два роки жити у Ванкувері.

Але попереду на нас чекали Ніагарські водоспади, щоб згадати, як воно – бути скореним та безмовним перед красою природи. 

Під’їхавши до вулиці, вздовж якої розтягнулися водоспади, групи туристів та незліченних автомобілів, ми враз зрозуміли, ЧОМУ про це місце так багато говорить. Тут, посеред людного гучного міста з автівками, модними будівлями й акуратно викладеною алеєю, усі погляди збирала некерована, потужна, жива сила природи. Над водою збираються білі хмари пару, то тут, то там йде мжичка, за декілька хвилин прогулянки все стає мокрим й липким. Водоспади створюють свій мікроклімат і у спекотній літній день це відчувається наповну.

Паркування коштує приблизно, як і квиток на поїздку кораблем до водоспаду, – 25 канадських доларів. Якщо купувати квитки онлайн, то очікувати майже не прийдеться: навіть у розпал сезону ми не стояли у черзі, бо туристів тут організовують швидко й чітко. Навпроти нас, на тому березі виднілася територія Америки. Втім, кажуть, канадська сторона набагато краще. Що ж, здається, не дарма.

Нам видають дощовики червоного кольору – під стать державному прапору. Натомість відвідувачі з американської сторони отримують сині. Внизу, у самого підніжжя, ми сідаємо в кораблик і верхня палуба набивається людьми у однакових червоних накидках. На фоні лунає запис екскурсії, але нам не до того. Перша «хвиля» прохолодних крапель– і всі пищать від задоволення. Це як промокнути під літнім дощем, коли батьки не дозволяють, але ти все-таки не послухав і з щастям ловиш кожну краплинку на волоссі, лобі, носі.

 

Кораблик вирушає прямо до найбільшого водоспаду. Всього їх три, але найбільший Horseshoe Falls (Підкова) саме на канадській стороні. Всі завмерли в передочікуванні. По ліву сторону з’являється повна веселка і всі було захоплено тягнуться за камерами…Але далі на нас обрушується справжня сила Ніагар. Здається за три хвилини ми відчули на собі усі зливи, під які будь-коли потрапляли. Тоненькі дощовики, хоч і постраждали, змогли захистити якусь частину тіла від шквального дощу.

Але знаєте що? Це було класно! Подумати лишень, що ми були майже під самим водоспадом… Навіть спостерігачам зверху це виглядає вражаюче, але, якщо вам трапиться бути неподалік, не нехтуйте можливістю 20-хвилинної прогулянки на кораблі. Це враження, які важко піддаються порівнянню і які неможливо пояснити. Лишень скажу, що радість від прогулянки дитяча і справжня.

Що я там казала про некеровані сили природи? Ніагарські водоспади – найбільше джерело електроенергії у штаті Нью-Йорк. Близько мільйона жителів США та Канади використовують води для споживання та відпочинку. Свої сили водоспади беруть з Великих озер, які складають 18% світових запасів прісної води.  Тож Ніагарські водоспади – не лише розвага для туристів. Це центр життя міст східного узбережжя й магніт, який притягує мільйони відвідувачів, тим самим роблячи Ніагари розвиненим гарним містом. 

Поради для тих, хто хоче відвідати Ніагарський водоспад:

  • Бронюйте квитки онлайн. Потім їх можна роздрукувати або показати на мобільному телефоні.
  • Літо – найспекотніша і найпопулярніша пора. Очікуйте натовпи туристів і неприємну духоту. Втім, у гарячий сезон зовсім не страшно промокнути і підніжжя водоспаду здається зовсім не холодним. До того ж, є шанси побачити менше людей, якщо приїхати в будній день після обіду. 
  • Влітку підійде короткий одяг без рукавів, який легко заховати під дощовиком. У холодніші сезони варто подумати про власний водостійкий одяг та взяти змінний одяг, щоб не застудитися.
  • У ціну квитка входить спуск на фунікулері і це прекрасний спосіб зекономити час та ще раз помилуватися водоспадом.
  • Вода, кепка і сонцезахисний крем – три обов’язкових правила приємного відпочинку влітку. 
  • Якщо хочеться познімати найекстремальніші види водоспаду, запасіться спеціальним обладнанням – водонепроникним кейсом для камери або GoPro. Все інше заллє водою.
  • Якщо у вас є дійсна американська віза, тут можна легко перейти на іншу сторону й опинитися у штатах. Але пам’ятайте, канадська сторона крутіше 🙂