Цього тижня канадці (а з ними й ми) мали довгі триденні вихідні: відзначали День пам’яті або Маковий день (Remembrance Day, Poppy Day). 11 листопада вшановують усіх солдатів країн Британської Співдружності, які загинули під час Першої світової війни, а символом пам’яті є макові квіти, які канадці й жителі інших країн носять на грудях. Ви спитаєте, яке це має відношення до Монреаля? Так от.

Після довгих вихідних, коли зовсім не було бажання сідати за ноутбука і щось писати, я би бажала, щоб стаття написала себе сама. За вікном справжня ванкуверська осінь, коли не хочеться висовувати носа з-під теплої ковдри, Spotify наполегливо пропонує слухати різдвяних пісень і споглядати, як бігають через дорогу люди під чорними парасольками. Колір настрою – ну такий, як оті 50 відтінків (кіно про які, до речі, знімали у Ванкувері). Але почуття обов’язку і відповідальності перед читачами завжди має перемагати. Як добро чи здоровий глузд. Моя лінь та прокрастинація були тріумфально подолані, і саме тому до вашої уваги пропонується завершальна частина Монреальських історій. Ця стаття – та сама ковдра з різнокольорових латок, яка зігріває мене у передзимові канадські холоди. Це зібрані до купи враження-спостереження, які привезла із собою з Монреаля у маленькому червоному блокнотику. А ще трохи гастрономічних спогадів і слинно-провокуючих фото. Поїхали!

Спостереження 1

Монреаль залишився у споминах таким собі містом-ремонтом. Коли я готувалася до подорожі і переглядала відео на YouTube, багато хто жартував у коментарях та питав, чи закінчився ремонт. Я не дуже розуміла цих іронічних зауважень, але, проїхавшись на автобусі, побачила оце…

Потім ми з Андрієм вирішили робити світлини усіх ремонтів, які бачимо дорогою, і невдовзі втомилися це робити. Бо ремонти насправді навколо. Лише гляньте на це зображення.

Це стаття із монреальського блогу – https://www.mtlblog.com/construction/this-map-showing-construction-sites-in-montreal-will-make-your-jaw-drop. «Ця карта, на якій зображені усі ремонтні майданчики Монреаля, змусить твою щелепу відпасти. Залишайся сьогодні вдома, весь Монреаль у ремонті», – написано в заголовку. 

Намагаючись розібратися у даному феномені, я зрозуміла лише, що у провінції вистачає грошей на активне будівництво та реставрацію доріг і будівель, але слабка конкуренція, умови праці і постійно страйкуючі працівники створюють для міста справжню проблему.

Якщо вас зацікавила ця тема (і ви не проти трохи почитати англійською), ось статті, які не залишать байдужими:

https://www.mtlblog.com/construction/photo-proves-montreal-construction-workers-are-completely-insane – «Фото, які підтверджують, що монреальські ремонтники абсолютно божевільні»

https://www.mtlblog.com/construction/the-5-dangerous-ways-endless-construction-is-killing-montrealers – «5 небезпечних способів, якими безкінечні ремонти вбивають Монреаль» (спойлер – серед них шалені затори, брудне повітря та постійний шум)

Спостереження 2

Монреаль тотально заселений чайками, котами і милими, пухнастими, безстрашними й товстенькими білочками. Вони повсюди – у парках і на вулицях. Зовсім не бояться підходити до людей, заглядати у руки і випрошувати щось поживне.

І, якщо вам це спостереження ввижається неймовірно милим, то знайте, що білки не такі безневинні, як може здаватися. Ось історія про те, як білка зупинила роботу комп’ютерної системи університету –  https://montreal.ctvnews.ca/rogue-squirrel-causes-major-computer-network-outage-at-muhc-1.3990740. Тваринка, на жаль, не вижила.

А ось гнівна тирада про те, як білки ламають автівки, перегризаючи провідки, або пробираються у будинки. https://www.mtlblog.com/whats-happening/montreal-is-being-invaded-by-squirrels-and-theyre-destroying-the-city.

І частенько це коштує власникам декількох тисяч доларів. Через відсутність хижаків у місті і глобальне потепління білок стає все більше й вони починають створювати монреальцям маленькі неприємності.

Втім, як можна гніватися на цих милих пухнастих створінь?!

Коли не бачила киць на вулицях півроку

Спостереження 3

У Монреалі холодно. Майже завжди. Погода змінюється кожні 5 хвилин, а місцеві гордливо не носять парасольки і усміхаються при вигляді замерзлих «понаїхавших». Тут довга холодна зима, непомітна весна, а жовтень зовсім не схожий на приємне бабине літо. Навіть рослини навколо нагадують про суворість клімату і чимось схожі на Україну, на відміну від Ванкувера з його пальмами.

Спостереження 4

Тут люблять сучасне мистецтво. Особливо мурали – малюнки на стінах будівель. Виглядає це стильно, модно, молодіжно і завжди креативно!

На десерт

Їжа у Монреалі смачна й різноманітна. Нижче перелічую деякі заклади, які ми відвідали, фото-ілюстрації та свою суб’єктивну оцінку.

Montreal Poutine

Нотатки: головна страва закладу – путІн (традиційна канадська-французька страва), це смажена картопля з сиром і підливкою, це був не найкращий путІн, який я пробувала.

Оцінка: 3.5/5

Pacini Restaurant 

Нотатки: смачна італійська кухня

Оцінка: 5/5

Le Grand Comptoir 

Нотатки: Андрій взяв собі традиційну французьку страву – caserolle, це дуже ситна й жирна суміш різних видів м’яса, але смачна

Оцінка: 5/5

 

Crew & Collective Cafe 

Нотатки: більш детально читайте у статті

Оцінка: 4/5

На цьому – все. Як завше, чекатиму на ваші запитання-побажання, і наступного тижня розкажу про океан ( і не тільки). 

Цілую, люблю!